ДНЗ№9 "Барвінок"

Меню сайту
Міні-чат
Наше опитування
Як Ви оцінюєте роботу нашого закладу?
Всього відповідей: 79
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ 
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

ЩО РОБИТЬ ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ?

/Files/images/kadri/deti-32.gifПсиходіагностика 
Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. 
Розвиваючі заняття 
За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.
Корекційно-відновлювальна робота
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.
Консультування батьків та сімейне консультування
У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

 

/Files/detia-860.gifРекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

  • Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
  • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
  • Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
  • Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
  • Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
  • Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
  • Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
  • Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

/Files/detskij-smeh.gif

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

 

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА 
ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

/Files/images/111111.jpgВранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих? 
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Консультує практичний психолог ДНЗ №9 "Барвінок" Білик Ольга Іванівна

Рекомендації батькам

Повноцінний сон – ознака здорової нервової системи. Для дитини з заїканням це вкрай актуально. Тому здоровому спокійному сну треба приділяти особливу увагу. Як у природі все затихає увечері, так і в дитини має бути перед сном: тиша, спокій, повільні прогулянки з дорослими з неквапливими розмовами про приємні для дитини теми. Нехай звучить заспокійлива тиха музика. Сядьте поруч із дитиною, тихенько погладьте її по спинці, по голівці (якщо вона не заперечує). Ці ледь відчутні повільні рухи заспокоюють дитину, розслаблюють. Вона має знати, що її люблять і оберігають.

¯ Дитина наслідує своїх батьків.

¯ Якщо дорослий розмовляє такою мовою, яку хоче чути від дитини, їй легше буде перейняти манеру розмови дорослого. Дотримання цієї поради значно покращує мовлення дитини, заспокоює та врівноважує її.

¯ Батьки мають пам’ятати: дитину треба „лікувати собою”, тобто своїм спокійним станом. Тому потурбуйтеся про себе, зверніться до лікаря, почитайте книжки, які можуть змінити ваш погляд на те, що виводить вас із рівноваги (Дейл Карнегі „Как перестать беспокоиться и начать жить”).

¯ Треба вчити дитину діяти самостійно: розповісти казочку, віршика, скласти опис малюнка. Спочатку ставте запитання, а потім нехай вона сама перекаже. Такі заняття потрібно влаштовувати щодня вранці та ввечері перед сном. Ці заняття вчать, як слід розмовляти, щоб у мові не було перешкод.

¯ Якщо дитина збивається на швидкий темп, починає заїкатися, зверніться до неї спокійним тоном: „Спробуй сказати це, як я”. Те, що дитині не вдається, можна проказати разом.

¯ Нехай дитина не побачить у ваших очах своєї великої проблеми. Адже, якщо дитина бачить, як хвилюються батьки через її мовлення, то вона намагається говорити краще. Але..., чим більш вона старається, тим гірше їй це адається.

¯ Не фіксуйте увагу дитини на поганій вимові ані своєю жалістю, ані суворими вимогами: „Говори добре, старайся!”, - ані частими порадами: „Не поспішай!”.

¯ Не розповідайте іншим у присутності дитини про її заїкання, тим паче не демонструйте іншим, як вона заїкається. Нехай дитина не знає, що ви хвилюєтеся з приводу її мовлення.

¯ Фахівці з поведінкової терапії переконані: заохочення ефективніше, ніж покарання. Покарання позбавляє маленьку дитину можливості задовольнити найважливішу потребу, яка є фундаментом подальшого життя, - потребу, яка є фундаментом подальшого життя, - потребу безумовного прийняття в любові.

¯ Тому над цим слід замислитися батькам, які звикли виховувати своїх дітей авторитарно, вселяючи в душу комплекс неповноцінності, страху, низької самооцінки, що в наслідку впливає і на порушення в мовленні.

¯ Рекомендують застосовувати режим мовчання під час виправляння мовлення в дітей, які почали заїкатися. Але цей режим застосовують не до всіх дітей. Якщо дитина дуже рухлива, швидка, непосидюча, для неї режим мовчання може бути непосильним і навіть шкідливим.

¯ Лише у разі, коли ваша дитина кілька днів може поводитися тихо і спокійно, можна розраховувати на користь від додержання режиму мовчання. Заборонено казати маленькій дитині, що мовчати слід через погану вимову. Краще подати це як гру, у якій виграє той, хто довше мовчить. А якщо вкрай необхідно щось сказати, то це треба зробити пошепки.

¯ Хваліть дитину за найменші успіхи, підтримуйте, і просто любіть такою, яка вона є.

  ЩО РОБИТИ ЗІ СТРАХАМИ?

Формування тих чи тих дитячих страхів здебільшого відбувається в родині. Та й допомогти дитині подолати їх насамперед мають батьки. Отже, Вам, шановні батьки, наводимо деякі рекомендації, як варто будувати свої взаємини з дітьми, які переживають різноманітні страхи.

• Страхи — класичний симптом того, що у дитини велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Щоб допомогти дитині, щодня залишайте 3 — 5 хвилин на те, аби вона могла індивідуально поговорити з вами, поділитися своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги.

• Намагайтеся зрозуміти причину дитячого страху.

• Ставтеся до дитини позитивно, наголошуйте на її позитивних, а не негативних якостях.

• Звертайте увагу на тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону — він має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж таким, що примушує.

• Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.

• Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а ставитися до нього по-іншому.

• Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте їй добрі казки.

• Давайте правдиву інформацію про явища, яких боїться дитина, скажімо, про землетрус, блискавку тощо.

• Перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що там є не лише добрі, а й дикі та страшні звірі. Тоді агресивна реакція тигра навряд чи викличе у дитини переляк.

• Надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат, а може бути великий плюшевий собака.

• Зважайте на багатство дитячої уяви: тіні на стіні здаються маляті жахливими казковими персонажами. Увімкніть у темній кімнаті маленький нічничок або залиште двері у дитячу кімнату не щільно зачиненими.

• Не варто за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. У жодному разі не виганяйте малюка, якщо він прийшов до вас уночі.

• Страхи перед засинанням часто означають, що дитина несвідомо прагне тіснішого контакту з матір'ю.

• Не допускайте насилля над дитиною, зокрема, коли її годуєте: не змушуйте, не відволікайте, не нав'язуйте, не підганяйте.

• Поділіться з дитиною спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролися і перемогли.

• Розширюйте коло людей, яким дитина співчуває, щиро співпереживає — тоді її увага переключиться зі співчуття собі на співчуття іншим, що зменшить страхи.

• Не переглядайте фільми жахів, оскільки діти, на відміну від дорослих, ще не чітко розділяють мистецтво і реальність. Діти, особливо в напружені моменти, не пам'ятають, що це артисти і все відбувається не насправді.

• Гуляйте з дитиною у парку чи гаю. Такі прогулянки, спостереження за сезонними змінами, багатством природних барв заспокоюють, урівноважують душевний стан дитини.

• Спонукайте дитину до малювання фарбами, м'якими олівцями, фломастерами, крейдою та іншими пластичними матеріалами — це ефективний засіб для зняття напруження. Не обмежуйте дитячу уяву певною тематикою, зразками роботи дорослого, оскільки це стримує її. Якщо дитина довіряє паперу свої страхи, зображуючи їх, то можна продовжити роботу з малюнками, запропонувавши закреслити, стерти, вирізати те, що лякає, або перетворити малюнок на смішний, кумедний персонаж.

• Якомога частіше хваліть свою дитину: підбадьорюйте, схвалюйте, позитивно сприймайте зроблене нею.

• Відшуковуйте і плекайте у своїй дитині її позитивні якості. Вони обов'язково є у кожної дитини, але можуть бути прихованими від недостатньо уважних очей дорослого.

                                                                                                             КОЛИ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛОГОПЕДА?

Часто батькам говорять, що заняття з логопедом можна починати тільки тоді, коли дитині буде три роки. Це неправильно. Тим більше, що найчастіше й насамперед консультація логопеда необхідна мамі й татові, а вже потім дитині. Робота з малюком (особливо, якщо він молодший 3 років) завжди набагато ефективніша, якщо проводиться батьками! Роль логопеда в цьому випадку полягає в навчанні батьків прийомів мовленнєвої компенсації та розробки комплексу заходів щодо подолання мовленнєвої недостатності або конкретних дефектів.

До логопеда слід звернутися, якщо:

1. До 2 років у дитини не з'явилося мовлення (дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Кваліфікований фахівець (логопед) уміє не тільки виправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення в дітей, які не говорять!

2. Дитині більше 4 років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно.

3. Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається).

4. Дитині більше 6 років, а вона не запам'ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів (спотворює слова).

    ЩО СЛІД ЗНАТИ БАТЬКАМ?

Соска шкідлива, якщо маля ссе її довго й часто. По-перше, у нього формується високе (готичне) піднебіння, яке впливає на формування правильної вимови звуків. По-друге, соска заважає мовленнєвому спілкуванню. Замість вимови слів дитина спілкується за допомогою жестів і пантоміміки.

Артикуляційна гімнастика — це гімнастика для губ, язика, нижньої щелепи. Навчіть малюка перед дзеркалом відкривати й закривати рота, піднімати язика вгору, робити його широким і вузьким, утримувати у правильному положенні.

Швидке мовлення — неприпустиме в розмові з дитиною. Говоріть зрозуміло, чітко, правильно, використовуючи як «дитячі», так і «дорослі» слова (це машина — бі-бі, а ось собака — гав-гав). Не дозволяйте маляті говорити швидко. Завжди розповідайте про те, що бачите. Пам'ятайте: якщо для вас усе навколишнє знайоме і звичне, то маляті з усім, що нас оточує, потрібно познайомитися. Пояснюйте йому, що дерево росте, а квітка цвіте, навіщо на ній бджола. Від вас залежить, як розвиватиметься ваш малюк.

Головні складові гарного мовлення: правильність, чіткість, виразність, помірні темп і гучність, багатство словникового запасу й інтонаційна виразність. Таким має бути ваше мовлення.

Дихальна гімнастика важлива у становленні мовлення. Щоб виробити правильний повітряний струмінь, необхідний для вимови багатьох звуків, навчіть дитину дути тонким

струменем на легкі іграшки, кульки, кораблики на воді (щоки надувати не можна!).

Якщо дитині виповнилося 3 роки, вона обов'язково повинна вміти говорити фразами. Відсутність фразового мовлення свідчить про затримку мовленнєвого розвитку, а відсутність слів у 3 роки — про грубі порушення загального розвитку.

Жести доповнюють наше мовлення. Але якщо малюк замість слів користується жестами, не намагайтеся розуміти його мовлення без слів. Зробіть вигляд, що не розумієте, чого він хоче. Спонукайте його просити. Що довше ви будете розуміти жестову мову дитини, то довше вона мовчатиме. В один рік і сім-вісім місяців настає так званий мовленнєвий стрибок — дитина починає вживати багато нових слів, які раніше тільки чула та накопичувала у пасивному словнику.

«Золота середина»— ось до чого слід прагнути, розвиваючи малюка.

Пильніше придивляйтеся до малюка — чи відрізняється він від однолітків? Але пам'ятайте — кожна дитина індивідуальна. Не перевантажуйте малюків інформацією, не прискорюйте їх розвиток. Поки дитина не засвоїла рідної мови, іноземні мови вивчати не слід!

Ілюстрації в дитячих книжках, відповідні до віку дитини, — прекрасний посібник для розвитку мовлення. Розглядайте з малюками ілюстрації, говоріть про те, що зображено на них; нехай маля відповідає на запитання: де? хто? коли? що робить? тощо.

Фольклор— найкращий мовленнєвий матеріал, накопичений народом століттями. Потішки, приказки, скоромовки, вірші, пісеньки розвивають мовлення дітей та із задоволенням ними сприймаються.

Ліворукість — не відхилення, а індивідуальна особливість людини, і переучувати її не можна . Це може спричинити неврози і заїкуватість.

Але якщо дитина вправно користується обома руками або ще не звикла до переваги якоїсь однієї, слід нагадувати і привчати її працювати правою!

Дрібна моторика — так, як правило, називають рухи кистей і пальців рук. Що краще розвинені пальчики, то краще розвинене мовлення. Тому прагніть розвивати м'язи руки дитини. Нехай спочатку це буде масаж пальчиків, такі ігри як «Сорока, ворона», потім ігри з дрібними предметами під вашим контролем: шнурування, ліплення, застібання ґудзиків тощо.

Не можна займатися з дитиною, якщо вона схвильована або хвора, або якщо у вас поганий настрій. Тільки позитивні емоції забезпечують високу ефективність заняття.

Критерії оцінки мовлення дитини. Наприклад, норми звуковимови:

• 3—4 роки — [с], [сь], [з], [зь], [ц] уже мають правильно вимовлятися;

• 4—5 років — [ш], [ж], [ч], [щ], [г], [к], [х];

• 5—6 років — [ль], [к], [і], [р], [рь].

Загальне недорозвинення мови (ЗНМ) часто зустрічається втих дітей, які заговорили пізно: слова — після 2 років, фрази — після 3. Можна говорити про ЗНМ, коли в дитини недорозвинені всі компоненти мовлення:

• порушена звуковимова;

• обмежений словниковий запас;

• погано розвинений фонематичний слух;

• порушений граматичний лад мови.

Тільки комплексний вплив фахівців (логопед, лікар, вихователі, батьки) допоможе якісно поліпшити або виправити складні мовленнєві порушення. Розумовий розвиток невіддільний від мовленнєвого, тому, займаючись із дитиною, дорослий має розвивати в неї всі психічні процеси: мислення, уяву, пам'ять, сприйняття.

                                                                                                                                   

                                                                                                                                       

         Поради та рекомендації практичного психолога щодо взаємин батьків з дитиною у період її адаптації до дитячого садка

* У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.

* Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.

* Аж ніяк не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.

* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

 

Форма входу
Офіційна адреса

м. Шепетівка,
Хмельницька область, 30400, вул.Полубоярова,7,
тел./ф.:(03840)3-33-63,

e-mail:dnz9sh@i.ua

Пошук
Календар
«  Травень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Друзі сайту
Погода
Погода в Україні
Визначні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Шепетівський дошкільний навчальний заклад №9 "Барвінок" © 2021